Ми повинні виховувати так, щоб дитина почувала себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, напружена, стомлююча робота школяра забарвлюється радісним почуттям і може принести маленьким людям переживання творця

В.О. Сухомлинський

Задача сучасної освіти – підготувати підростаюче покоління до життя й професійної діяльності в новому, високорозвиненому інформаційному середовищі, ефективному використанню її можливостей. Перетворення  сучасної  цивілізації  в  інформаційне  суспільство актуалізує,  перш  за  все,  проблему  формування  інформаційної компетентності  особистості,  яка  стає  визначальним  чинником ефективності її трудової діяльності і повсякденного життя.

Саме з появою нових педагогічних інструментів – комп’ютерних технологій – суттєво змінюють не тільки форми й методи навчання, Але й підходи до виховання особистості. Процес використання сучасних комп’ютерних технологій у повсякденному житті готує молодь до реальної і потрібної суспільству трудової діяльності, формує в неї позитивне ставлення до засобів нових інформаційних технологій, переконаність в ефективності цих технологій навчання та виховання. Відомо також і те, що чим раніше дитина починає працювати з комп’ютерними засобами, тим швидше вона долає психологічний бар'єр, що виникає між традиційними формами, методами й засобами навчально-виховного процесу й навчанням комп’ютерних навчанням із застосуванням комп'ютерних технологій.

Аналіз  останніх  досліджень.  Поняття «інформаційна компетентність»  достатньо  широке  і  визначається  на  сучасному  етапі розвитку  педагогіки  неоднозначно (В.Л.Акуленко,  Н.В.Баловсяк, М.Г.Дзугоєва,  О.Б.Зайцева,  А.Л.Семенов,  Н.Ю.Таїрова,  О.М.Толстих).  У дослідженнях учених поняття «інформаційна компетентність» трактується як: складне  індивідуально-психологічне  утворення  на  основі  інтеграції теоретичних знань, практичних умінь у області  інноваційних технологій  і певного набору особистісних якостей [5]; нова грамотність, до складу якої входять  уміння  активної  самостійної  обробки  інформації  людиною, прийняття  принципово  нових  рішень  в  непередбачених  ситуаціях  з використанням технологічних засобів [8].

Дослідженням  у  галузі  інформаційної  компетентності  присвячені роботи  Н.І.Гендіної,  Ю.С.Зубова,  С.Д.Каракозова,  О.А.Кизика, Н.Х.Насирової, В.А.Фокєєва  і  інших. Ряд учених розглядає  інформаційну компетентність  як  складову  професійної  компетентності.

Хуторськой О.В. [10] і Тришина С.В. [9] розглядають інформаційну компетентність як одну з ключових компетентностей, що має об’єктивну і суб’єктивну  сторони.  Автори  підкреслюють,  що  інформаційна компетентність  має  внутрішню  логіку  розвитку,  яка  не  зводиться  до підсумовування  її  підсистем (елементів)  і  логіки  розвитку  кожної підсистеми  окремо,  а  до  задач  розвитку  інформаційної  компетенції відносять  збагачення  знаннями  і  уміннями  з  області  інформатики  і інформаційно-комунікаційних  технологій;  розвиток  комунікативних, інтелектуальних здібностей; здійснення  інтерактивного діалогу в єдиному у просторі. 

Постановка проблеми. Слід звернути увагу на те, що загальний стан інформаційної  компетентності  школярів  не  може  бути  визнаний задовільним.  Та  обставина,  що  випускники  школи  відчувають  істотні труднощі  на  перших  етапах  навчання  у  вузах,  є  негативним  наслідком безсистемності,  нетехнологічності  інформаційної  освіти  в  установах загальної  освіти.  Таким  чином,  у  педагогічній  теорії  і  практиці  склалася суперечність  між  необхідністю  цілеспрямованого  формування інформаційної  компетентності  особистості  і  відсутністю  наукового  і організаційно-методичного обґрунтування методі та способів ефективного її  формування.  Вказана  суперечність  і  визначила  актуальність  теми дослідження та спонукала нас дослідити умови ефективності формування інформаційної компетентності школярів.

Детальніше